Моя перша Біблія в малюнках

Кеннет Н. Тейлор

Переклад українською та англійською мовами

Цар

Переказ Євангелія від Марка

Переклад українською мовою

Безпека під час шторму

Біблійські методи звільнення від тривог

Переклад російською мовою

Наші партнери

Ісус на сторінках Біблії

Кожна історія промовляє Його ім'я

Переклад українською мовою

Біблія в дії. Новий Заповіт

Божа історія викуплення в коміксах

Переклад українською мовою

Журнал "Spark"

Світло. Надія. Любов

Переклад російською мовою

Ісус любить тебе

Зошит для розмальовування

Видання російською мовою

Журнал "Надія"

Слово підбадьорення на кожен день

Переклад українською мовою

АМБЦУ

АСОЦІАЦІЯ МЕНОНІТСЬКИХ БРАТСЬКИХ ЦЕРКОВ УКРАЇНИ

АССОЦІАЦІЯ МЕННОНІТСЬКИХ БРАТСЬКИХ ЦЕРКОВ УКРАЇНИ

facebook
instagram

nintendoswan@gmail.com

+39 092103919032 | +39 012913209312

Колонія Мемрик

Історія створення колонії та список сел, які заснували меноніти

Колонія Мемрик була започаткована в 1884 р., коли общини Гальбштадту та Гнаденфельду з колонії Молочна вирішили спільно придбати 12 000 десятин земельних угідь у районі Бахмута Катеринославської губернії. Земля, за яку меноніти заплатили 600 000 рублів, була куплена у двох поміщиків –Котляревського та Карпова. Меноніти зобов’язалися повністю розрахуватися за землю упродовж восьми років. Нові угіддя знаходились 200 км на схід від колонії Хортиця на березі річки Вовчої, маленької притоки Самари, яка впадала у р. Дніпро. Більша частина нової території межувала з українським селом Галицинівка, менша – з Олексіївкою. На півдні землі нової колонії були досить гористими, але було також кілька порослих лісом низин, які знаходились біля рік. Цей ліс забезпечував колоністів дровами та будівельними матеріалами. Ділянки, де не росли дерева, використовували під пасовища. Земля лежала у степовій зоні і відзначалася родючістю. Мешканці нової колонії збирали набагато вищі врожаї, ніж у колонії Молочна. Через північно-східну частину території проходила Катеринославська залізнична колія. Найближчою станцією була Желанна.

Ще перед від’їздом з Молочної селяни самостійно об’єдналися у села. 303 родини розселилися у 10 селах. Мешканці трьох селищ (Мемрик, Марієнорт, Карпівка) отримали по 60 десятин землі, інших семи осередків – по 30 десятин. Більшість сіл були забудовані у напрямку з півночі на південь: вітри у цьому напрямку дули нечасто, відтак зменшувалася небезпека пожежі. Села розташовувались переважно у неглибоких долинах струмків, що впадали у річку Вовчу. В 1922 р. було утворене ще одне село – Долинівка.

Традиції Молочної щодо розмірів будинків та подвір’їв були запроваджені у своїй дочірній колонії. Ті родини, які мали 60 десятин землі, повинні були розмістити подвір’я на 1,5 десятинах та розбити город завширшки 85 м. Ті, хто отримав 30 десятин, мусили виокремити одну десятину під подвір’я, а город мав бути завширшки 64 м, у той час як розмір будинку дорівнював розміру 12,8 м х 8,5 м х 2,4 м. Відповідно до вимог, стіни слід було будувати з випаленої цегли або каміння, а дахи покривати черепицею або ґонтом. У перші роки існування колонія Мемрик адміністративно підпорядковувалася Молочній, але в 1888 р. колонія перейшла під контроль волосної адміністрації Галицинівки. Колоністи продовжували добиватися незалежного управління, але лише в 1921 р. радянська влада погодилася на створення у колонії власної адміністрації.

Перші роки були нелегкими, і поселенці часто затримували виплату грошей за землю, яку вони мали повернути материнській колонії. В 1888 р. материнська колонія сама оплатила закладну за землю одному з банків м. Харкова, тим самим позбавивши переселенців незалежності. Удруге землю заклали у тому ж банку вже в 1900 р. Поступово колоністи набували досвіду, землеробство давало прибутки, почали розвиватись промисловість та торгівля. Особливо швидкими темпами в колонії розвивалось борошномельне виробництво. У поселеннях працювало як мінімум 5 парових млинів та фабрика сільськогосподарських машин. Були спроби відкрити на території колонії вугільні шахти. В 1914 р. кількість населення колонії зросла до 3 500 осіб.

Колонія успішних землевласників та підприємців постраждала під час революційних подій. Багато селян було вбито, приватну власність розкрадено або знищено. Пізніше подібні страждання принесла й Громадянська війна, а за нею – голод. В 1930-х роках багато менонітів з Мемрика було відправлено до таборів, а землю колишньої колонії поділили між трьома колгоспами. Кілька менонітських родин, що зуміли вижити за часів лихоліття, виїхали до Німеччини в 1943 р. Незважаючи на всі ці випробування, у наш час ще можна знайти багато матеріальних свідоцтв перебування менонітів на цій землі.

Список селищ колишньої колонії Мемрик:Наступні поселення вважалися частиною колонії Мемрик:

Назва селища - Інша назва поселення - Сучасна назва
Бандорф (1885) - Орлове - Орлівка
Вальдек (1885) - Лісівка
Долинівка (1922) - Долинівка
Ебенталь (1885) - Миколаївка
Карпівка (1885) - Карлівка
Котляревка (1885) - Михайлівка
Марієнорт (1885) - Калинове
Мемрик (1885) - Мемрик
Міхельсгейм (1885) - Михайлівка
Нордгейм (1885) - Мар’янівка - Мар’янівка
Олександергоф (1885) - Олександрівка - Галицинівка
Назва поселення - Інша назва - Сучасна назва
Олександерполь (1888)
Оссокино (близько 1895) - Очеретине