14-й день війни. Читаючи новини, не втомлюєшся дивуватися людській жорстокості. Все більше повідомлень про загиблих дітей, невдалі спроби вирватися з оточення, смерті волонтерів у гарячих точках країни. Сльози, біль, руйнування та безвихідь в окупованих містах. Суворі військові будні – цим усе сказано. Залишитися осторонь неможливо. Ми, християни, намагаємось служити людям. Кожен у міру своїх сил та можливостей. Хтось узяв на себе зобов'язання підтримувати постраждалих молитовно, хтось евакуює людей з небезпечних районів, хтось віддалено, - звіряючись з картами та навігаторами, - прокладає маршрути, намагаючись підібрати менш завантажені ділянки дороги, хтось готує та відправляє гуманітарну допомогу нужденним. Брати та сестри з сусідніх країн збирають предмети першої необхідності і старіють у найкоротші терміни доставити їх до України.

Війна, яка розділяє людей, стала предметом, який би народи. Бог вкотре доводить, що будь-який інструмент у Його руках здатний служити нам на благо. І навіть у цих непростих обставинах ми стаємо ближчими до Бога і один до одного.