top of page
Пошук
  • Фото автораВІКТОРІЯ ВОЙКО

Як зберегти спокій та віру під час Війни

Оновлено: 17 жовт. 2023 р.

У перші дні російської окупації життя кожного українця змінилося. Солдат відправили захищати співгромадян та державу. Тисячі сімей залишилися без батьків сімейства чи дітей. Мешканці Харківської, Рівненської, Сумської, Київської, Миколаївської, Донецької, Луганської та Запорізької областей потрапили під обстріл і були змушені залишити свій будинок та поїхати до «нікуди». У багатьох не було родичів чи друзів, які готові їх дати притулок. Що залишилися у своїх будинках, щодня під звуки сирен опускалися в промерзлі підвали і там, з маленькими дітьми чи старими, перебували по п'ять-шість годин. Багато хто втратив бізнес та майбутнє. Війна забрала у дітей дитинство та світлі мрії. Хто б міг подумати, що в 21 столітті Європу сколихнуть страждання ті ж страждання, що й під час Другої світової війни? Як упоратися з моральним навантаженням?

Громадська діячка Марина Романенко дала кілька порад як українцям зберегти душевний баланс під час війни.

Навчіться жити в умовах обмежень

Залежно від пережитих страждань, до обмежень потрапляє все, від найменшого, такого як улюблені продукти, бензин за доступною ціною, можливість вільного пересування, до життя без дому, без знайомого оточення і в інших умовах. У будь-якій ситуації спочатку необхідно порахувати свої ресурси та побачити можливості. До ресурсів відносяться вода та продукти, медикаменти, побутове приладдя та зв'язок. Якщо немає можливості поповнити ці запаси, то у всіх містах України працюють центри гуманітарної допомоги, куди можна звернутись. Люди діляться своїм та хочуть допомогти. Можливості важче помітити, якщо немає сил, енергії, долають похмурі думки та депресія. Але вони обов'язково є. Нові знайомства, нові ідеї та відкриття. Якщо вистачає сил, почніть робити те, що завжди хотіли, але на що не вистачало часу. Або ж приєднуйтесь до волонтерів та допомагайте ближнім.

Спокій

Англійці мають такий вислів: «Зима завжди прийде…» Так сталося, що вона до нас прийшла. Щоб її пережити, обов'язково треба зберігати спокій. Особливо якщо у вас є діти чи люди, для кого вам потрібно бути прикладом зібраності, життєлюбності та вміння виважено діяти. У стрічках новин все дуже швидко змінюється: вранці хороші новини, увечері - погані, тому дуже важко впоратися з нескінченним потоком інформації. Людям зі слабкою психікою краще не починати ранок із каналів новин.

Але найнебезпечнішою є дезінформація. Чи не піддавайтеся провокаціям, читайте перевірені джерела. Не вступайте в суперечки з людьми, які все одно ніколи не зрозуміють вас. Не розхитуйте свою нервову систему. Не витрачайте свої внутрішні сили, не ділитесь ними з тими, хто провокує вас на конфлікт. Зберігайте спокій.

Особистий внутрішній план усередині чужого плану

Людина ламається і здається, коли піддається надмірній паніці. Завжди є речі, на які людина не може впливати, але на противагу, завжди має бути свій особистий внутрішній план! Це може бути будь-що: зібрати сім'ю в одному безпечному місці, виїхати в спокійне місце, якщо це можливо, або обклеїти вікна будинку. Дуже важливо зачепитися за реальність. Адже навіть якщо руйнується ваш світ, у ньому є частка стабільності: укласти спати дитину, приготувати сніданок, обід та вечерю, прочитати малюкові на ніч казку та багато інших повсякденних речей. Не відмовляйтеся від подібних речей! Дотримуйтесь режиму. Чіпляйтеся за те, що продовжує жити. Люди завжди потребують допомоги. Якщо ви самі, то завжди знайдеться сусідка, яка бажає поговорити за вечерею. Постійна турбота – це те, що допомагає людині почуватись потрібною.

Бачення АМБЦУ


Війна змінила життя християн. Зник той спокій, з яким служителі та парафіяни відвідували церкву. Змінився хід служінь та теми проповідей. Змінилися люди та відповідальності. У такий час християни просто не можуть залишатися колишніми. Для багатьох людей це час випробувань, втрат і страху, а для християн – спільності та можливості з подвоєною силою виявляти до людей Божу любов.

Першого місяця війни відбувалося «перезавантаження» церков АМБЦУ. Церкви перетворювалися на пункти прийому біженців, будинки християн із підвалами – на рятівні точки для сусідів та приїжджих. Звичайні водії ставали волонтерами та вивозили людей із небезпечних територій, звичайні люди вчилися бути психологічною підтримкою у своєму оточенні. А лідери молодіжних груп шукали продуктів для військових.


Завдяки Божій силі церкви АМБЦУ організували дев'ять центрів допомоги людям по всій Україні. Полтава, Мукачево, Запоріжжя, Вінниця, Новомосковськ, Суми, Миколай-Поле – це міста та села, де тепер працюють і служать християни у центрах допомоги.

Зараз ми більш ніж будь-коли налаштовані допомагати іншим. Завдяки роботі дев'яти центрів, у які кожен, хто потребує, приходить за допомогою і отримує її, завдяки спільності та молитвам, завдяки розумінню, що Бог піклується про нас і не залишає у важкі дні, християни продовжують щодня нести іншим світло. Завдяки Богу у нас є ресурси, спокій та особистий внутрішній план усередині чужого плану.


6 переглядів0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі

Допомога ближньому як сенс життя

Одним із найнебезпечніших служінь на даний момент є поїздки до поселень на лінії фронту. Служіння в Донецькій області розпочалося ще у 2014 році, невдовзі після початку збройного конфлікту на сході Ук

Comments


bottom of page