До війни в Маріуполі жило 450 000 чоловік, це було процвітаюче місто з великими перспективами. За місяці війни місто зрівняли із землею, але там досі перебувають близько ста тисяч мешканців.
З початку війни Маріуполь був найгарячішою точкою. Після евакуації українських захисників із заводу Азовсталь, яку називали останньою цитаделлю, Маріуполь виявився підконтрольним Росії. Вже не впізнати точну кількість загиблих жителів Маріуполя, бо окупанти масово спалюють або вивозять тіла мирних жителів, приховуючи сліди своїх злочинів. Висувають припущення про 20 тис. загиблих мирних жителів. 95% житлового фонду пошкоджено чи повністю зруйновано.
У перші дні вторгнення удари завдавалися переважно об'єктами військової інфраструктури Маріуполя, але потім обстріли ставали все регулярнішими і хаотичнішими в міру наближення російських військ до кордону міста. Під прицілом російських авіабомб та артилерії опинилися об'єкти критичної громадянської інфраструктури: електропідстанції, теплові мережі, лікарні, пологові будинки та школи. Були заблоковані шляхи підвезення продуктів та гуманітарної допомоги та евакуації людей. Вже за тиждень штурму місто опинилося у стані гуманітарної катастрофи, а люди стали жити в умовах «кам'яного віку».
Бої за Маріуполь спричинили безпрецедентні згубні наслідки, а місцеві жителі навіть порівнюють Маріуполь із блокадним Ленінградом чи Алеппо. Оборона Маріуполя тривали 3 місяці та 6 днів.
У травні під режисерством Єлизавети Татаринової про Маріуполь випустили фільм «Хроніки пекла», чия назва сама по собі вже багато свідчить.
Ціна хліба
В Україні дуже багатьом відомі випадки, коли бабусі та дідусі, що пройшли Другу світову війну, прищеплювали дітям та онукам повагу та пошану до їжі, говорячи, що хліб дістається дорогою ціною. Молодому поколінню, яке росло в умовах достатку, було важко зрозуміти таку ощадливість старших, але тепер все інакше. У дітей, які пережили Маріуполь, назавжди в пам'яті надрукується пережите.
Під час консультації психолога з дітьми з Маріуполя вона запропонувала їм воду та печиво. Хлопчики одразу ж спитали: «З кимсь треба поділитися…? А можна випити цілу склянку води?» Консультація закінчилася тим, що діти намагалися заспокоїти психолога, бо не змогла стримати сльози.
За численними свідченнями тих, кому вдалося вибратися, людям у Маріуполі буквально доводилося фільтрувати воду з калюж та полювати на голубів. Для розпалювання багать у дворах йшло все: повалені вибухами дерева, дерев'яні віконні рами, меблі з квартир мешканців. Люди, які не могли себе обігріти, замерзали до смерті в холодних квартирах. Неможливо навіть уявити жахи та нестерпні страждання, через які пройшли жителі Маріуполя. Сотні та тисячі сімей виявилися розділеними, безліч дітей втратили батьків.
Доступ до самого Маріуполя заблоковано, тож допомогу доставити туди неможливо, але гуманітарний центр АМБЦУ у Запоріжжі продовжує приймати маріупольців, яким пощастило виїхати. Біженцям лунають продуктові, гігієнічні набори, необхідні медикаменти, душпастирська підтримка. Запоріжжя стало тихою гаванню для тисяч переселенців із Маріуполя, які рятуються від війни.
Чи не колабораціонізм
У місцевому інформаційному каналі Маріуполя українська влада дала неофіційні поради тим мешканцям, хто залишився під окупацією:
· Не відмовляйтеся від гуманітарної допомоги та будь-яких виплат, тому що це – витрати з боку ворога;
· Якщо вас змушують працювати, але ця робота покращить життя Маріуполя, робіть це. Ви працюєте для маріупольців, а не для окупантів;
· Якщо вас заселяють у чуже житло, заселяйтесь. Після деокупації господарі повернуться, а ви збережете їм їхнє майно і самі матимете притулок.
Людей не випускають із міста, а працювати змушують за питну воду. Це нагадує історію про перебування Йосипа в рабстві в Єгипті, коли він, незважаючи ні на що, залишався з Богом і поставив свої таланти на благо свого нового дому. Бог був з Йосипом і благословляв його, бо Йосип залишався з Богом.
Бенкет під час чуми
На вулицях міста, як і раніше, сотні тіл убитих, яким замість імен привласнили номери. Незважаючи на розруху, загрозу санітарної катастрофи та ризику поширення чуми, окупаційна влада силами маруїпольців намагається організувати картинку доброго життя в місті: силами мирних жителів забираються завали, проводиться ремонт інфраструктури, відновлюється навчальний процес у школах за російською програмою.
Церква в Андріївці
Село Андріївка знаходиться поблизу окупованих Маріуполя та Бердянська і теж опинилася під керуванням окупаційної влади. У селі знаходиться одна з менонітських церков, зв'язок з якою зник ще на початку війни, а сайт сільради перестав оновлюватися 24 лютого.
Молимося за мир в Україні
Церкви АМБЦУ продовжують посилено молитися за мешканців тимчасово окупованих територій, сподіваючись на торжество миру в Україні та на відновлення її територіальної цілісності. Незважаючи на посилення кризи в країні, Асоціація продовжує працювати і служити людям України та нести світло у темні місця України.
Comments