Надійний тил
З початку широкомасштабної війни Росії проти України, Полтавська область стала потужним гуманітарним та логістичним хабом та надійним тилом для сусідніх областей. Перебуваючи поряд із Харківською та Сумською областями, Полтава прийняла сотні біженців, які виїхали із зон бойових дій. Відповідно до останніх даних, по області зареєстровано 186 тисяч переселенців, близько 46 тисяч – це діти. За 100 днів війни, по області було випущено 44 ракети та завдано збитків на 242 млрд гривень.
На даний момент у місті Полтава ситуація відносно спокійна. Люди поступово повертаються до своїх будинків і наводять порядки. Деяким доводиться починати з відбудови будинку чи ремонту. Безліч переселенців потребують роботи та гуманітарної допомоги. Ціни на паливо і продукти з кожним днем підвищуються, що свідчить про кризу, що наближається.
Служіння «до» та «після»
До початку війни Полтавська Меннонітська Братська церква займалася багатьма служіннями: вела дитячі, підліткові та молодіжні зустрічі, проводила малі групи, розбори Біблії. Пастор Володимир вів служіння для сімей і благовістив чоловікам по всій області. Було задіяно близько 20 служителів, завдяки яким долинало Боже слово і церква росла. До початку війни її відвідувало близько 70 осіб.
24 лютого церква вирішила евакуюватися на Західну Україну і, перебуваючи там, усіма можливими способами допомагати людям. У місті Здолбунів Рівненської області служителі організували центр допомоги, головним напрямом якого стала евакуація людей з небезпечних територій до кордону. Усі, хто мав транспорт приєдналися. Іноді членам команди дзвонили зовсім незнайомі люди з проханням забрати їхніх батьків похилого віку. Іноді в легкову машину з 4 місцями містилося 7 осіб, і люди їхали так 300-400 км. Завдяки роботі служителів, за три місяці понад 250 осіб було евакуйовано.
Крім цього, центр допомагав переселенцям із продуктами, одягом та засобами гігієни. Багато людей залишали свої будинки, прихопивши лише невеликий рюкзак з першими речами, що попалися. Також команда розвозила продукти тими церквами, які приймали переселенців на ніч.
Повернення. Трансформація служіння
У червні церква повернулася до Полтави. Цьому передувало скорочення кількості біженців, які бажають залишити країну і бачення нових болючих точок, де команда може бути кориснішою.
Після повернення робота центру допомоги продовжилася, лише змінила напрямок. Замість евакуації, команда із 12 постійних служителів почала допомагати біженцям, які перебували у селах. За словами пастора Володимира, люди, які мешкають у великих населених пунктах, мають більше можливостей. У самій Полтаві чимало гуманітарної допомоги, яку надають інші церкви та волонтери. Також у магазинах завжди є продукти. У селах ситуація складніша: деяких продуктів немає, а якщо і є, то вони вдвічі дорожчі порівняно з містом. У селах немає роботи, і багато родин з чотирьох осіб виживають на пенсію, яка не перевищує 90$.
Церква відкрила склад у Решетилівському районі у с. Покровськ, де молоді лідери християни Школи Без Стін упаковують продуктові набори iCare і розповсюджують їх найближчими селами. Іноді сім'ї зі сльозами на очах беруть допомогу, розповідаючи, як останні гроші віддали за оплату електрики. Завдяки їхній роботі, було надано допомогу 200 сім'ям.
Служителі роблять важливу роботу, відповідаючи на потребу багатьох людей, до яких не кожен може їздити.
Молитовні потреби
З початком воєнних дій церква не змогла оплачувати оренду приміщення і була змушена переїхати в інше місце. На жаль, досі не вдалося знайти приміщення за ціною, яку вони зможуть оплачувати. Церква проводить збори вдома або погодинно орендує невелику кімнату. Щодня вони моляться, щоб Бог послав їм притулок, де, не тіснячись і не переживаючи за те, що ось-ось закінчиться час оренди, вони могли проводити служіння. Також команда просить молитися про те, щоб Бог надсилав гуманітарну допомогу, яку вони могли б поширювати селами. З кожним днем стає важче знайти продовольство. Дедалі сильніше відчувається наближення гуманітарної кризи.
Крім цього, служителі просять молитися за фізичне, моральне та духовне підбадьорення. Ми дякуємо команді за те, що, перебуваючи у скрутному становищі, церква продовжує бути сіллю та світлом для світу.
Comments