Антіохія, Константинополь, Порт-Артур, Ленінград - міста, які записані в історію як побували в тривалій облозі, зазнали втрат серед мирного населення, як приклад стійкості та сили духу. 2022 року до цього списку потрапив український Маріуполь. Місто, яке намагаються знищити, розбити, зруйнувати, зломити та підкорити. Сотні тисяч мирних жителів опинилися у пастці.
Без можливості вирватися з оточення, під постійним вогнем важкої артилерії, жінки, діти, люди похилого віку намагаються зберегти свої життя, ховаючись у підвалах та бомбосховищах. У місті немає опалення, електрики, водопостачання. Люди вмирають не лише від обстрілів, але також від голоду та зневоднення. Найвідчайдушніші збирають рідних та близьких в автомобілі та виїжджають із міста. Гуманітарних коридорів немає, тому машини їдуть на свій страх і ризик, будь-якими шляхами якими можна, під обстрілами, путівцями, бездоріжжям. Люди намагаються потрапити до відносно спокійного м. Запоріжжя. Хтось їде довшим, але менш небезпечним шляхом через окупований Бердянськ. Хтось вибирає основну трасу, щоб швидше опинитися у безпеці. Машини тих, хто врятувався з оточення, виглядають жахливо - зрізані кулями, без стекол, з пробитими колесами.
Церкви нашої асоціації з Бердянська та Запоріжжя приймають біженців із Маріуполя. Дають їм нічліг, надають лікування пораненим, надають психологічну допомогу, шукають можливості для подальшого пересування у віддаленіші від фронту міста або навіть за кордон. У Бердянську зал для богослужінь переобладнали під місце ночівлі – замість стільців на підлозі розклали матраци, надають першу допомогу та їжу. Також служителі церкви координують людей і допомагають дістатися до Запоріжжя.
У Запоріжжі біженців розселяють за допомогою церков-партнерів. Так давній партнер церкви Нова Надія, господар будівлі, де церква орендує своє помешкання, віддав для розселення три поверхи свого хостелу. Люди, які вибралися з-під обстрілів, дезорієнтовані, часто погано орієнтуються у просторі. Якщо раптом в автомобілі закінчується пальне, вони зупиняються і навіть не знають, як вчинити. Християни намагаються помітити таких розгублених людей, надати допомогу, поділиться паливом (навіть не дивлячись на те, що іноді й самі мають обмежений запас), надати духовну підтримку або доставити до місця, де вони зможуть поїсти, прийняти душ і переночувати. У цей непростий для нашої країни час християни намагаються бути опорою і підтримкою, відображенням Христової любові для кожного, хто цього потребує.
Comentarios