Жертва чи злочинець?
І сказав Каїн до Авеля, брата свого: Підемо в поле. І сталося, як вони були в полі, Каїн повстав на Авеля, брата свого, і вбив його. Побут. 4:8
Читаючи цей уривок з Біблії, мабуть, ні в кого не виникає труднощів для того, щоб визначити, хто з братів є жертвою, а хто злочинцем. На превеликий жаль, війна в Україні багаторазово розширила прірву і спалила якщо не всі, то багато мостів між християнами в Росії та християнами в Україні, між матерями в Росії та матерями в Україні, між членами однієї й тієї ж родини в Росії та Україні. Якщо до лютого поточного року хтось і міг ще повірити в мантру про «братні народи», то після початку «спецоперації», здавалося б, злочинця обчислено, але не було. Бомба уповільненої дії під назвою пропаганда надто довго діяла у тих, хто готовий був слухати її цокання. Як і за окупації Криму та війни на Донбасі 2014-го, так і за повномасштабного вторгнення 2022-го, Росія намагалася перекласти провину на когось крім себе. І багато хто повірив цьому.
На питання про підтримку війни в Україні від пересічних росіян можна почути відповіді на кшталт: «Я за мир, але іншого вибору не було, Україна не йшла на контакт, я дивився по телевізору». Для тих, хто пережив жахи війни, такі слова звучать щонайменше обурливо та несправедливо, у них відбивається небажання розібратися у справжній ситуації.
Є дві фотографії, які добре ілюструють з одного боку згуртованість українців для допомоги ближньому, а з іншого боку, як налагоджено працює російська єдиновладна система для того, щоб будь-якими методами виправдати «спецоперацію» та придушити голос здорового глузду.
Прощення
Релігієзнавець Михайло Черенков у своїй статті «Церква на війні: десять переживань християн» поділяє росіян, які підтримують війну проти України на тих, хто це робить активно, покладаючи провину за вигадані злочини та гріхи на самих українців та на тих, хто мовчки спостерігає, тримаючись у стороні. При цьому релігієзнавець пише, що мовчання – це форма пасивної співучасті.
Джерело: http://cherenkoff.blogspot.com/2022/06/blog-post_8.html
Де знайти сили пробачити кривдника, подібно до того, як заповів Ісус? Адже Святість Бога була ображена і зневажена, йому було завдано і духовних, і тілесних поранень. Ворожнеча справді з часом згасає і настає примирення, але для цього винуватець має стати на шлях каяття. Каяння передбачає повне визнання провини та щиросердечне бажання виправитися. Злочинцеві необхідно випити гірку чашу покарання, а російська сторона поки що навіть не стала на цей шлях.
Але навіть якщо уявити такий перебіг подій, де Росія сама складе зброю і вибачиться в Україні, рани, залишені розв'язаною війною, в українців ще довго не затягнуться. Вони ще довго дивитимуться на росіян як на вбивць, у яких руки по лікоть у крові.
Роль церкви
Для цього прийміть всезброю Божу, щоб ви могли протистати в день злий і, все подолавши, встояти. Отож, станьте, підперезавши стегна ваші істиною і зодягнувшись у броню праведності, і взувши ноги в готовність благовістити світ; а найчастіше візьміть щит віри, яким можете погасити всі розпечені стріли лукавого; і візьміть шолом спасіння, і духовний меч, який є Слово Боже» Еф: 6:13-17.
Єдино правильний шлях для християн у цій ситуації – шлях засудження зла та висвітлення істини, яка робить вільним, істини, яка називає речі своїми іменами та ганить зло. Християни не повинні боятися давати свою здорову і тверезу оцінку беззаконню і не боятися дивитись злу в очі. Важливо пам'ятати, що будь-яка влада від Бога, але перш за все вся влада у Бога (Мт. 28:18).
Якою б болісною і пекучою не була рана і злість по відношенню до ворога, християни повинні вдягнутися в всеозброєння Боже і продовжувати нести своє служіння. Таким чином церква зможе протистояти викликам воєнного часу та ще більше загартуватися у запалі війни.
Духовний фронт
АМБЦУ бачить свою місію у поширенні Благої Вісті через соціальне служіння людям України, життя яких підкосила війна. Для цього церкви АМБЦУ об'єдналися у дев'ять центрів служінь по Україні, покликаних відповідати на фізичні, а особливо на духовні потреби.
Живучи за євангельськими принципами, церкви АМБЦУ прагнуть відновити та зміцнити духовний та культурний вплив менонітів, які колись жили на українській землі та слава про яких досі звучить у працях сучасних істориків.
«Армія має військовий фронт, а церква - духовний» Роман Рахуба, Голова АМБЦУ з 2014-го року
Comments