top of page
Пошук
  • Фото автораВІКТОРІЯ ВОЙКО

Авдіївка. Коли мирне життя здається нездійсненною мрією

Авдіївка у вогні

Авдіївка є прифронтовим містом із 2014-го через безпосередню близькість до Донецька (близько 10км). Активні бойові дії велися тут з 2014-го до 2017-го, потім був період затишшя, коли, здавалося б, мирне життя почало налагоджуватися, але 2022-го війна розгорілася з ще більшою силою. Незважаючи на численні спроби Росії взяти місто, Авдіївка залишається під контролем України.


З самого початку повномасштабного російського вторгнення Авдіївка зазнає масованих артобстрілів, населення скоротилося з понад 35 тис. осіб. до 3 тис. жителі, що залишилися, змушені готувати їжу на вогнищах і буквально жити в підвалах, ховаючись від обстрілів.

Громадянська інфраструктура – під прицілом

Зараз місто приходить до тями після вкрай неспокійних останніх ночей. У ніч проти 21 червня окупанти обстріляли одну з авдіївських шкіл фосфорними снарядами з РСЗВ «Град». В результаті будівля школи згоріла більш ніж наполовину. До обстрілу тут був розташований штаб гуманітарної допомоги з роздачі мирного населення води, їжі та медикаментів. Уся гуманітарна допомога була спалена.


Андрій, один із учасників гуманітарного служіння АМБЦУ, родом із Авдіївки і є випускником цієї школи. Він розповідає:

«Деякі школярі мріють, не замислюючись про наслідки, щоб їхня школа згоріла чи вибухнула, але, коли на власні очі бачиш відео, де твоя рідна школа палає, тут зовсім не до сміху. Я був приголомшений, коли прокинувся і в стрічці новин побачив відео, як на даху школи танцює і тріщить полум'я пожежі. У цій школі минуло 9 років мого життя, тут мене навчили рахувати, писати і читати, а тепер про це залишилися лише спогади. Раніше думав, що випущусь зі школи і буду у вільний час заходити провідати своїх вчителів, але тепер все це перекреслено.


Авдіївська школа №6 за свою історію встигла випустити не одне покоління учнів. До початку російського вторгнення тут навчалося понад 800 людей.

Це вже третя школа, яку окупанти спалили в Авдіївці.


Окрім школи від обстрілу запальними снарядами постраждав також довколишній житловий квартал, де сталося займання багатоквартирних будинків.


Окрім шкіл артобстрілам регулярно зазнають міська лікарня, коксохімічний завод, торгові центри та магазини. Щодня внаслідок обстрілів зазнають поранень або гинуть жителі міста.

Майданчик для служіння

З 2015 року АМБЦУ організувала безліч проектів для дітей, молоді та вчителів Авдіївки. У ході їхньої реалізації очевидною стала потреба у духовному переродженні мешканців Донецької області. Таким чином, у 2015-му році в Авдіївці служителями АМБЦУ було засновано менонітську церкву.


Одним із проектів, які проводились на базі церкви, став тренінговий центр для молоді під назвою Real School, який регулярно відвідували понад 50 молодих людей прифронтового міста.


Ідея полягала в тому, щоб проводити тренінги з самореалізації для школярів та студентів, які були б корисними для молоді, а також допомогли б популяризувати серед молодого покоління християнський спосіб життя за рахунок живих свідчень коучів-християн.


Тренінговий центр Real School отримав неабияку популярність серед міської молоді. У місті майже не залишалося молодих людей, які не знали б про існування центру. Досягалося це за рахунок реалізації цілої низки проектів для молоді та вчителів у співпраці з міською владою та школами. Школа №6 також входила до низки шкіл, із якими співпрацювали служителі.


«Крім християнської етики, у школі № 6 проводилася ціла низка проектів, таких як «Подаруй Надію», «Час Жити» та Real School. Неймовірно гірко те, що стерте в порошок місце, з яким пов'язано стільки спогадів і стільки християнської праці. Ця школа у мене асоціюється з плодоносним ґрунтом із однієї з притч Нового Завіту, - ділиться Андрій. - У цей ґрунт було вкладено дуже багато християнської праці, і вона принесла безліч плодів: понад тисячу учнів та вчителів дізналися про Бога завдяки служінню АМБЦУ. Однак війна перетворила цей прекрасний ґрунт на випалену землю, на пустку, яка не може більше принести користі. Але я щиро вірю, що в Божих силах збудувати щось нове на руїнах старого».

Більше, ніж тренінговий центр

Взимку 2017-го відбулося загострення бойових дій та приміщення церкви та тренінгового центру слугувало пунктом обігріву, де люди могли поїсти, зарядити телефони та зігрітися. Завдяки побудованим з молоддю відносинам, багато хто з них охоче допомагав у пункті обігріву, що тільки зміцнило відносини між командою та молоддю.


Незабаром проект вийшов за стіни тренінгового центру і переріс у живе спілкування та справжню дружбу між командою Real School та молоддю. Вивчення Біблії замінило тренінги самореалізації: для цього команда запрошувала молодь до себе додому або влаштовувала пікніки.


Влітку, під час канікул тренінгового центру, християни не припиняли спілкування з молоддю та організовували поїздки до таборів та байдаркових сплавів річками України.


Наразі молодіжні зустрічі не проводяться, тому що переважна більшість молодих людей виїхали з Авдіївки через постійні обстріли міста та відсутність будь-яких комунікацій.


Тренінговий центр Real School став чудовою платформою для побудови відносин з міською молоддю та сіяння євангельських принципів у серця молодих людей, деякі з яких досі продовжують вести християнський спосіб життя і є членами євангельських церков.

Авдіївка потребує допомоги

Якщо навіть економічно розвинені країни світу, відчуваючи серйозні наслідки війни в Україні та загрозу найбільшої гуманітарної кризи, люди в Авдіївці так і зовсім ледве зводять кінці з кінцями, виживаючи під безперервними обстрілами.

Тим не менш, на свій власний ризик Сергій, один із засновників церкви в Авдіївці, продовжує підтримувати її членів, привозячи до Авдіївки запаси першої необхідності та продуктові набори iCare. «Багато хто не хоче навіть виходити з бомбосховищ через страх обстрілів, тож ми самі спускаємося до людей», - розповідає Сергій. «Але люди не голодують завдяки допомозі, яку ми привозимо. В Авдіївці та інших прифронтових містах вона необхідна та використовується за призначенням», - додає він.


Зараз Авдіївка, як і вся Україна, переживає темний час у своїй історії. Майже все працездатне населення залишило місто після повномасштабного вторгнення через відсутність умов життя. Великий завод, який забезпечував місто теплом та робочими місцями, перестав працювати. Місто зараз знаходиться буквально на межі запустіння.


«Хоча навіть у воєнний час до церкви для молитви збирається понад тридцять осіб», – розповідає Сергій.


Але що може зробити церква, щоб допомогти людям Авдіївки, для яких колишній світ згорів, подібно до школи? Жаль, але не існує універсального рішення. Допомагати тим, хто виїхав, почати життя з чистого аркуша в іншому, безпечнішому місці, за прикладом хабів АМБЦУ, які організували саме переселенці з різних місць України. Саме тому одним із служінь АМБЦУ є евакуація мирного населення.


Також треба всіляко підтримувати тих, хто принципово не хоче залишати Авдіївку, адже там все ще залишається велика кількість людей похилого віку, яким переїзд не під силу. «Навіть якщо місто опиниться в окупації, ми не припинятимемо спроби допомоги церкви та мешканцям Авдіївки», - стверджує директор АМБЦУ.


Навіть у, здавалося б, безвихідній ситуації не втрачає сенсу допомагати людям, бо кожна людина є унікальним Божим творінням і дорогим для Нього, як вівці для пастуха.

1 перегляд0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі

Допомога ближньому як сенс життя

Одним із найнебезпечніших служінь на даний момент є поїздки до поселень на лінії фронту. Служіння в Донецькій області розпочалося ще у 2014 році, невдовзі після початку збройного конфлікту на сході Ук

Comments


bottom of page