Meine erste Bibel in Bildern
von Kenneth N. Taylor
Auf Ukrainisch und Englisch

Der König

Nacherzählung des Markusevangeliums

Auf Ukrainisch

Sicher im Sturm

Biblische Strategien zur Überwindung von Angst

Auf Russisch

Unsere Partner:

Jesus Märchenbuch Bibel

Jede Geschichte spricht Seinen Namen

Auf Ukrainisch

Die Aktionsbibel

Neues Testament

Auf Ukrainisch

Zeitschrift "Funke"

Licht. Hoffnung. Liebe

Auf Russisch

Jesus liebt dich

Malbuch

Auf Russisch

Zeitschrift "Hoffnung"

Ein Wort der Ermutigung für jeden Tag

Auf Ukrainisch

VMBU

VERBAND MENNONITISCHER BRÜDERKIRCHEN DER UKRAINE

VERBAND MENNONITISCHER BRÜDERGEMEINDEN DER UKRAINE

facebook
instagram

nintendoswan@gmail.com

+39 092103919032 | +39 012913209312

Колонія Шьонфельд

Історія створення колоній та список сел, які заснували меноніти

Колонія Шонфельд також відома під назвою Бразоль. Вона була заснована в 1868 р., коли 15 родин з колонії Молочної купили землю площею 4 873 десятин. За землі, продані менонітам, їх попередній власник, російський офіцер Дмитрій М. Бразоль, отримав 133 100 срібних карбованців. Д. Бразоль добре знав, що таке менонітська підприємливість. Під час Кримської війни він часто відвідував Молочанські поселення, де мав справи з менонітами. Під час однієї з таких поїздок він розповів, що володіє земельними угіддями на північ від колонії Молочної. Через деякий час меноніти викупили у нього цю землю, що знаходилась в Олександрівському районі Катеринославської губернії, на північ від Молочної (на відстані 50 км) та на схід від Хортиці. Земля була поділена на вузькі ділянки. На цій території також протікала невелика річка Гірка, яка впадала у р. Терса. Через територію колоній проходила дорога, яка начебто перерізала угіддя на півдні колонії. Земельні ділянки фермерів розташовувалися між рікою та дорогою. Оскільки господарства були розташовані в один ланцюг, що протягнувся на 10 км., їх образно назвали «Лінія Бразоля».

Оскільки не усі селяни займалися фермерством, неподалік було засноване село Шонфельд. Пізніше започаткували інше поселення під назвою Розенгоф. В 1869 р. з колонії Молочної прибула ще одна група родин, яка придбала землю південніше та паралельно до так званої «Лінії Бразоля». Оскільки нову землю меноніти купили у власника за прізвищем Хонюк, її назвали «Лінія Хонюка». Через ті землі також протікала річка Солона і проходила дорога. Усі господарства були засновані на приватній землі селян. Згодом прибуло більше переселенців – деякі групами, деякі родинами. Вони засновували нові господарства та села. В 1870 р. переселенці з Пруссії набули землі поселення гуттерів, попередні власники якого емігрували до США.

Колонія Шофельд відрізнялася від інших колоній способом свого заснування. Молочна, як материнська колонія, підтримувала переселенців морально, але не фінансово. Допомоги в організації поселень вона також не надавала. Незвичним було й те, що російська влада в 1873 р. дозволила сформувати власну адміністрацію (волость), яка розмістилася у селі Шонфельд. До юрисдикції волосної адміністрації підпорядковувались тільки землі менонітів. Земельні угіддя росіян, українців, болгар, німців-лютеран та католиків, навіть якщо вони знаходилися поряд з землями менонітів, не підпадали під владу адміністрації. В 1875 та 1879 роках були засновані нові села – Блюменгайм та Кронсберг, а потім виник земельний маєток Айхенталь. В 1885 р. у землевласника Cамійленка було куплено додаткові землі, де було засновано село Шенбрунн.

На відміну від інших колоністів мешканці колонії Шонфельд засновували фермерські господарства виключно на приватній землі. Отже, села цієї колонії не були подібними до інших менонітських сіл. Садиби селян містилися тільки з однієї сторони вулиці, а школа та церква знаходилися або поруч, або по протилежні боки вулиці.

Перші будинки переселенців були збудовані з цегли-сирцю та мали солом’яні стріхи. Конструкція дахів була дерев’яною. Оскільки колонія почала швидко розвиватися та багатіти, перші будівлі були замінені на кращі, з випаленої цегли. Їх вкривали черепицею або металом.. Спосіб влаштування садиби теж дуже відрізнявся від інших колоній. Якщо землі було багато, будинки та інші господарські споруди розташовували досить далеко одне від одного. Якщо ділянка була невеликою, будинки та стайні із стодолами примикали до житла та були розділені з житловою частиною лише невеликою кімнатою, до якої вели залізні двері, що виконували протипожежну функцію. Типовий будинок мав стіни товщиною 45 см. Стайня мала дерев’яну конструкцію, але стіни її також закладалися цеглою. Біля стайні завжди стояла стодола, де хазяї тримали сільськогосподарську техніку. Поруч під відкритим небом знаходилося місце для молотарки. На подвір’ї також знаходились майстерні та невеличкий склад для знарядь праці. Позаду цього комплексу розміщувалась літня кухня, у якій жили наймані робітники. На стріхах усіх цих споруд хазяї зберігали зерно. Інколи підлогу стріхи вкривали шаром цегли. Це був ще один протипожежний засіб. Будинки-стайні стояли, звичайно, на відстані від 50 до 100 м вглибину від вулиці. Будинок оточували квітники та сад, а позаду знаходився город. Хуторяни, що жили далеко від селищ, відводили частину землі у саду під власний цвинтар. Город займав до 2 десятин землі.

Колонія Шонфельд була дуже заможною. На початку переселенці займалися вівчарством, але потім повністю перейшли на вирощування зернових. Земля була такою родючою, що дозволяла успішно культивувати усі можливі культури. Селяни також утримували худобу. Поступово населення колонії збільшилося до 2 000 мешканців, які проживали у восьми селах. Колонія нараховувала 202 приватні фермерські господарства, розташовані на землі площею у 69 259 десятин. Більшість колоністів були вихідцями з Молочної , але деякі з них або походили з Хортиці, або емігрували з Пруссії.

Перша початкова школа у колонії була збудована у «Лінії Бразоля» в 1879 р. Згодом у колонії діяли разом 13 початкових шкіл. В 1909 р. у селі Шонфельд було збудовано середню школу. Менонітська церква у Шонфельді стала філією церкви Ліхтенау–Петерсгаген, що у колонії Молочній, а в 1883 р. тут (у Шонфельді) збудували молитовний будинок. Поступово церковні споруди будувалися у с. Блюменфельд, а також у Розенгофі. 1902 рік у Шенфельді відзначився будівництвом нового адміністративного будинку. Колонія також мала свою промисловість. Так, у Розенгофі діяли дві цегельні, у Шонфельді знаходилась фабрика з виготовлення возів, працювали два олійні преси, кілька цегляних фабрик та деякі інші підприємства. Село Зільберфельд мало перегінний завод (Д. Шрьодера). На станції Софіївка діяла фабрика з виробництва сільськогосподарської техніки (Г. Нойфельда), працювали млини. В 1916 р. ціна земельних угідь на території колонії сягнула 600 карбованців за десятину.

Оскільки мешканці були надзвичайно заможними, а поселення знаходилися недалеко від Гуляйполя, махновської столиці, колонія Шонфельд у роки Громадянської війни постраждала чи не найбільше з усіх менонітських колоній. Найжорстокіша доля спіткала «Лінію Бразоля» та «Лінію Хонюка», а також само село Шонфельд. Махновці замордували 45 колоністів. У деяких місцях колонії мешканці навіть створили загони самооборони. Але в 1919 р. практично всі колоністи покинули Шонфельд та перебралися до Молочної. Декілька родин, що спочатку залишилися, виїхали наступного року. Переселення стало останньою віхою історії менонітської колонії Шонфельд. Мешканці сусідніх селищ розібрали колишні менонітські будинки, використовуючи цеглу для будівництва нових сел. Сьогодні на місці колишньої колонії майже не залишилось слідів менонітського перебування.

Список менонітських поселень колонії Шонфельд

Назва села - Інша назва - Сучасна назва
Айхенталь (1875–1879)
Блюменгайм (бл. 1875) - Вербівське - Данилівка
Блюменфельд (1848) - Загорянське
Бразоль (1868) - Заливне
Зільберфельд (близько 1839) - Комсомольське
Кронсберг (1879) - Остапівське
Розенгоф (1868) - Безіменне
Хонюки (1869)
Шенбрунн (1885)
Шонфельд (1868) - Краснопіль - Барвинівка