6 жовтня, на 81-му році пішов з життя добрий наставник, батько, пастор менонітської Миколайпільської церкви Іван Степанович Капелюшний. Він був життєрадісною та сильною людиною, люблячим та дбайливим чоловіком, чутливим та справедливим батьком, відповідальним та мудрим служителем.
Іван Степанович народився 10 жовтня 1940 року в с. Суданівка в Дніпропетровській області у сім’ї партійного робітника і домогосподарки.
Він закінчив 10 класів Суданівської школи. Піс ля випуску, відслужив строкову службу в армії. Потім навчався у Дніпропетровському сільськогосподарському інституті (нині ДДАЕУ).
У 1968-му році Іван одружився з Олександрою Михайлівною Денисенко. Того ж року в них народилася перша донечка – Зоя, а в 1970 та 1975 на світ з’явилися ще двоє доньок - Анна та Олександра.
Більшу частину життя він працював інженером-технологом з тваринництва. Пізніше Івану запропонували посаду вчителя трудового навчання, малювання і креслення у школі, де він працював більше 25-ти років.
Іван Степанович мав хист до малювання, а в сімейному будинку досі висять його картини. Старша донька Зоя перейняла татові навички.
Покаявся Іван у 2005р. а прийняв водне хрещення у 2006р. Разом із місіонером Френком Діком відбудовували дім молитви у Миколай-Полі, де церква збиралася навіть під час будівництва.
Після від’їзду Френка у 2009р. був призначений пастором церкви. Протягом двадцяти років з особливою посвятою проповідував у помісній общині.
Усе життя, включно із служінням у церкві, пропагував дітям здоровий образ життя. Діти його обожнювали і любили.
Іван Степанович збудував і облаштовував спортивний майданчик при церкві, де кожного літа почали проводити дитячі табори. Іван Степанович допомагав проводити дитяче служіння. Діти дуже любили молитися разом із ними.
У 2019р. у Івана Степановича почалися проблеми із ногами, які не піддавалися лікуванню.
У школі та селі Іван Степанович був дуже поважною людиною. Його згадують як відповідального та мудрого пастора, завжди готового прийти на допомогу, підтримати у скруті та розрадити.
Похорон відбувся 7 жовтня у селі Миколай-Поле. Попрощатися з Іваном Степановичем прийшло багато колишніх учнів та колег з роботи, а також друзі, сусіди та служителі із Запоріжжя. Похоронна церемонія тривала на годину більше відведеного часу – настільки було багато бажаючих попрощатися.
Івана Степановича поважали не лише в Асоціації, а й за її межами. Він любив людей, і кожен, хто з ним зустрічався відчував це. Він не рвався за успіхом. Він служив людям та більше за все любив Господа, чому навчав і власну родину, і велику церковну сім’ю. Для багатьох пасторів він був як батько – часто навчав мудрості. Він знав як підбадьорити та коли підставити надійне плече. Учитель за фахом і за покликанням. Тепер його учні перейняли на себе його обов’язки.
Приємні спомини про Івана Степановича назавжди залишиться в нашій пам’яті.
Іван Степанович разом зі своєю дружиною Олександрою
